ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Ігора Михайлюка
08-07-2019 23:53

Прокурорські цацки.

Зелене літо радує нас не тільки теплом, а і відпустками. Особливо радує воно прокурорів, які полюбляють фоткатись на фоні пальм, хвиль та інших прибережних ніштяків, а потім звітувати громадськості про якість відпочинку, в тому числі відповідними фотознімками в соціальних мережах.

І такий стан речей можна назвати нормальним, оскільки прокурор – особа публічна. Громадськість має право знати не тільки про те, чим займається прокурор в робочий час, а і про те, як він відпочиває, з ким відпочиває, чи бува не закралися в його близьке оточення, якісь особи легкої поведінки і не обов’язково жіночого роду та вивідують у нього таємниці кримінальних проваджень. Чи не зловживає прокурор спиртними напоями і при цьому розказує собутильникам деталі досудових розслідувань. Суспільство має право також знати, як ріс прокурор. Чи був він слухняним в дитинстві, чи нормально розвивався,  з якими оцінками закінчив школу і чи бува не по блату його влаштували до якоїсь юридичної «академії». Вся ця інформація потрібна суспільству не для того, щоб зловтішатися над черговим розумово відсталим родичем якогось судді чи міліцейського начальника, якого батьки таки змогли влаштувати в прокуратуру. Суспільство просто хоче знати – хто захищає нас від закоренілих корупціонерів, злочинців та і просто хуліганів. Чи здатні вони, прокурори,  за своїми звичками і морально-діловими якостями протистояти всім тим викликам, які кидає їм сучасний злочинний світ. Радянська ідеологія, яку через тридцять років після розпаду СРСР потихеньку визнають злочинною, привила нашому суспільству викривлене поняття про те, що прокурор це якийсь напівбог, призначений на посаду майже Всевишнім, а всі його думки та справи є істиною в останній інстанції і не підлягають жодній критиці. Проте, це зовсім не так. Насправді – це звичайні люди. Зазвичай, віком до 35 років, вивчені за кошти батьків (як правило теж колишніх прокурорів, суддів, міліціонерів) та влаштовані на прокурорські посади за кошти батьків. Вони, на заздрість німецьким прокурорам, їздять на роботу в блискучих шедеврах німецького автопрому і не продають кримінальні справи менше ніж за десять тисяч доларів. Але ці деталі ми обсудимо іншим разом.

 

Повертаючись до прокурорських відпусток хочу сказати, що переглядаючи шедеври прокурорської фототворчості на просторах Інтернету, я звичайно ж натрапив на світлини першого заступника керівника Кіцманської місцевої прокуратури, фактично прокурора Заставнівського району – Шевчука Павла Васильовича. Думаю, що це і зрозуміло. Мене, уродженця Заставни, прокурор Заставни звичайно ж цікавить більше, ніж прокурор, скажімо Шепетівки, об яку розбиваються хвилі Атлантичного океану (С).  

 

Майже на всіх фото прокурор Шевчук зображений разом із своєю сім’єю, яка складається з чарівної дружини (з якої він уже встиг розлучитися) та, очевидно, люблячої батька донечки. І слово «майже», в даному випадку – головне, бо на всіх без виключення світлинах прокурор Шевчук позує з дуже цікавим годинником. Фото зроблені на протязі декількох років і на всіх цих фото один і той самий наручний годинник, у якому особисто я впізнав хронометр швейцарського виробника Ulysse Nardin, вартістю (в залежності від моделі) від семи тисяч доларів.

Перейшовши за інтерактивним посиланням, ви можете переконатися в їх схожості.

Згадуючи двічі генерального прокурора Піскуна, можна не сумніватися, що на запитання про модель і вартість годинника, прокурор Шевчук відповість, що не пам’ятає скільки він коштує, але звичайно ж не більше 200 гривень і купив він його десять років тому на Калинівському ринку. Очікувати правдиву відповідь від прокурора, це навіть не смішно, правда?

Можна зробити і інше порівняння – з чарівною дружиною прокурор Шевчук розлучився, а з годинником ні. Але це теж не показник. Як говорять самі ж прокурори – докази необхідно оцінювати в їх сукупності. Наприклад, порівняти годинник з автомобілем на якому їздить прокурор Шевчук, а також з іншим майном, яким володіє він та його сім’я. Я чомусь переконаний, що у сина колишнього міліціонера –  прокурора Шевчука, який ніколи не займався бізнесом – статки набагато перевищують офіційні доходи. Може для цього і довелося розлучитися з красунею-дружиною, щоб не декларувати справжні статки.

Годинник українського містечкового прокурора, якому може позаздрити генпрокурор ФРН, викликає також ряд інших запитань. Якщо прокурор Шевчук навіть і отримує зарплату на рівні 30 тисяч гривень щомісяця, то яку користь приносить він державі. Чи співрозмірна його заробітна плата з особистими заслугами на ниві боротьби із злочинністю.

 

Вважаю, що мій обов’язок, як журналіста дослідити та висвітлити суспільству всі ці запитання, щоб ні в кого не залишилося жодного сумніву – якого прокурора ми утримуємо зі своїх податків.

Щоб полегшити дане завдання, пропоную прокурору Шевчуку вступити зі мною в публічну дискусію на будь-якому інтернет-ресурсі і самому розказати свою біографію та про свої досягнення в прокуратурі за останні п’ять років. Переконаний, що така дискусія буде цікава суспільству та корисна прокурору. Але якщо прокурор Шевчук і не погодиться на публічну дискусію я переконаний, що в наш час, інформаційних цифрових технологій, прокурора в Заставні не сховаєш.

 

Далі буде…

 

P.S.

З чисто етичних міркувань, я заретушував зображення членів сім’ї прокурора Шевчука, щоб не створювати їм незручностей. 

 

Фоторепортаж
Переглядів (1538) / Коментарі (8)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...